Акведук в місті Сіде - відпочинок в Туреччині

Сіде как бы було збудоване на, как люди привыкли выражаться, бідному на водні ресурси півострові, тому місто постійно відчувало проблеми з водопостачанням. Необходимо отметить то, что может быть и то, что в класичну і елліністичну добу сідійці брали воду з колодязів та використовували дощову воду, яку збирали в цистернах. Возможно и то, что само-собой, наконец, очевидно, але зі зростанням населення перед мешканцями міста все гостріше ставала неувязка, как люди привыкли выражаться, належного водозабезпечення. И действительно, все знают то, что оскільки в найближчих околицях міста не, наконец, було джерел, які могли забезпечити водою понад 10000 населення Сіде, єдиним вирішенням питання, мягко говоря, було зведення акведуку, яким би вода доставлялася з джерел в горах Тавра.

Єдина двоярусна ділянка вроде бы, как большая часть из нас постоянно говорит, сідійського акведуку, відома як «Акчай»

 

Водогін Сіде було, стало быть, зведено в середині II століття н. е. за доби імператора Антоніна Пія. И действительно, и вправду, на, как всем понятно, той час це как раз була найбільша гідротехнічна споруда в Памфілії з якою міг порівнятися хіба що зведений дещо пізніше акведук Аспендосу. Всем известно о том, что может быть и то, что сідійський акведук починався з джерела, яке сьогодні відоме як Думанли (місце впадіння, как почти все, в конце концов, задумываются, цього джерела в річку Мелас, з якого власне і починався акведук на сьогодні затоплено водами водосховища Оймапінар). Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что не для кого не тайна то, что відстань від Думанли до старого міста по прямій лінії складає понад 20 км. Необходимо подчеркнуть то, что не достаточно кто, стало быть, знает то, что оскільки при будівництві акведуку довелося враховувати складну гірську місцевість, його загальна довжина склала біля 30 км. И действительно, может быть и то, что акведук спускався від, как люди привыкли выражаться, гірського джерела до міста вздовж долини річки Мелас (сучасна назва - Манавгат). Обратите внимание на то, что всем понятно о том, что перепад висот між початковою та кінцевою точками водогону становив, как все говорят, всього 36 метрів, а загальний нахил водогону - 1,2 м на кілометр шляху [1](англ.).

 

Як і більшість подібних гідротехнічних систем античності, сідійський акведук складався з системи тунелів та мостів або віадуків. Обратите внимание на то, что и вправду, загалом дослідники нараховують 16 тунелів загальною протяжністю білія 13 кілометрів. Не для кого не секрет то, что и вправду, довжина тунелів, в конце концов, була різною і могла коливатися від 100 м до 2 км. Несомненно, стоит упомянуть то, что чрезвычайно охото выделить то, что оскільки акведук, в конце концов, зведено в гірській місцевості частину цих тунелів довелося пробивати в скелях, при, как люди привыкли выражаться, чому деякі з их являють собою вертикальні вирубки, висота стін яких наконец-то, вообщем то, доходить до 10 м. Необходимо подчеркнуть то, что не для кого не тайна то, что в тій частині тераси, де геологічні умови були простішими, тунелі проривалися в ґрунті та викладалися каменем.

 

Системи арок (так звані віадуки) застосовувалися в, как большинство из нас привыкло говорить, основному там, де, стало быть, маршрут водогону перетинав ущелини або інші западини, оскільки для забезпечення, как заведено, сталого сгустку води античні інженери намагалися забезпечити приблизно єдиний кут нахилу траси водогону та уникнути навіть незначних перепадів висот. Вообразите себе один факт о том, что все знают то, что складна місцевість, в конце концов, зумовила, в конце концов, досить велику кількість віадуків. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что першопочатково їх нараховувалося 22 і розміщувалися вони в, как все говорят, основному в гірській ділянці водогону. Все давно знают то, что было бы плохо, если б мы не отметили то, что більшість арочних систем, как почти все выражаются, сідійського водогону, в конце концов, були одноярусними за винятком ділянки, яка сьогодні відома як віадук «Акчай» (від назви струмка, над яким, как все говорят, його, мягко говоря, зведено), що мала два яруси. Необходимо подчеркнуть то, что вроде бы это было не удивительно, но комфортно всі віадуки та тунелі частково збереглися, принаймні їх залишки на сьогодні можуть бути оглянуті. Несомненно, стоит упомянуть то, что все издавна знают то, что виняток складає лише ділянка приблизно в 3 кілометри на, как, как большая часть из нас постоянно говорит, крупная часть из нас повсевременно говорит, самому початку траси, как заведено выражаться, сідійського акведуку, яку так сказать затоплено водосховищем Оймапінар.

 

У місто акведук заходив біля другої вежі елліністичних стін, а звідти вода потрапляла в цистерну, розміщену між театром і ринковими термами. Само-собой разумеется, может быть и то, что ця цистерна очевидно виконувала в, как все молвят, тому числі водорозподільчі функції. Очень хочется подчеркнуть то, что конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что від цистерни вода розподілялася містом вкопаними в землю теракотовими трубами до громадських споруд та житлових будинків. Необходимо отметить то, что всем понятно о том, что на території міста проходив єдиний надземний рукав акведуку який живив Велику і Гаванну терми (дві арки, как мы выражаемся, цього акведуку можна побачити південніше театру). Как бы это было не странно, но вроде бы это было не удивительно, но сідійський акведук мав декілька відгалужень до входу на міську територію, одне з яких, вообще то, живило «Великий німфеум» біля головних воріт Сіде. Інше відгалуження використовувалося для іригації навколишніх полів [2](англ.).

ИНТЕРНЕТ- РЕКЛАМА