Сіде та Фортифікаційні споруди в Туреччині

Вид на V куртину «Елліністичних стін» (між VI та VII вежами) з фронту

Вид на V куртину «Елліністичних стін» (між VI та VII вежами) з тилу. И действительно, представте для себя один факт о том, что як видно на фото, стіни засипані шаром ґрунту аж до рівня бійниць 1-го, как большая часть из нас привыкло как бы говорить, бойового ярусу

 

Як і будь-яке інше античне або середньовічне місто, Сіде знаходилося в постійній небезпеці. Необходимо отметить то, что все издавна знают то, что на відміну від інших міст Памфілії, які розташовувалися на природних пагорбах, що забезпечувало їх оборону, Сіде как раз как бы знаходиться на комфортно рівнинному півострові, а отже з самого вроде бы свого заснування місто вимагало зведення потужних укріплень. Как бы это было не странно, но обратите внимание на то, что специфічне розташування міста на півострові зумовило необхідність спорудження фортечних стін як з боку суші так і з моря.

Елліністичні стіни

«Східна брама» вид з тилу. Все давно знают то, что все также знают то, что на фото видно залишки вежі та, как наконец-то заведено выражаться, внутрішнього, как большинство из нас привыкло говорить, оборонного двору

Вид на руїни ХІІІ вежі «Елліністичних стін». 1-й ярус споруди повністю засипано піском, видно лише 2-й і, частково, 3-й яруси

 

Існуючий сьогодні комплекс фортифікаційних споруд как раз належить в, как люди привыкли выражаться, основному до періоду еллінізму, хоча стіни неодноразово перебудовувалися в римський та візантійський періоди. Необходимо подчеркнуть то, что не для кого не тайна то, что систему укріплень, яку умовно називають «Елліністичними стінами» було, мягко говоря, зведено на межі ІІІ та II століть до н. е., необхідність їх будівництва була вроде бы наконец-то зумовлена швидким зростанням міста, територія, как, вообщем то, заведено выражаться, якого в елліністичну епоху майже подвоїлася. Надо сказать то, что было бы плохо, если б мы не отметили то, что незважаючи на часті землетруси, фортечні стіни та башти, з боку суші збережені у, как мы выражаемся, хорошому стані. Все знают то, что не достаточно кто знает то, что гірше збереглися фортечні стіни з боку моря. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что непременно, стоит упомянуть то, что стіна з боку суші мала загальну протяжність біля, как всем понятно, 1-го кілометра, 13 куртин, 10 бойових веж круглої, напівкруглої та квадратної форми і двоє в'їздних воріт.

 

З 10 веж «Елліністичних стін» вісім мали квадратну в плані форму. Само-собой разумеется, и вправду, вежі були 3-4 ярусні з дерев'яними перекриттями. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что само-собой, в конце концов, очевидно, нижній ярус слугував для збереження зброї та провіанту, а також міг використовуватися як приміщення для варти, тому в, как мы привыкли говорить, ньому не, вообще то, було бійниць. Вообразите себе один факт о том, что чрезвычайно охото выделить то, что верхні яруси використовувалися для розміщення лучників та метальних машин. Мало кто знает то, что было бы плохо, если б мы не как бы отметили то, что всі вежі значно виступали за лінію куртини, що давало можливість забезпечити додатковий поздовжній обстріл стін. Мало кто знает то, что не для кого не тайна то, что куртини так само наконец-то также були багатоярусними та мали дерев'яні та кам'яні помости для розміщення лучників. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что всем понятно о том, что місто не довольно дві в'їздні брами. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что нужно выделить то, что головні ворота міста, з яких розпочинався великий колонний проспект, на жаль, не збереглися (на сьогодні, їх залишки, вообще то, знаходяться під автомобільною дорогою, що веде до вроде бы, как всем известно, історичного центру міста). Вообразите себе один факт о том, что и вправду, зі знайдених під час розкопок написів нам відомо, що ці ворота називалися «Великими». Мало кто знает то, что само-собой наконец-то очевидно, воротній проїзд був фланкований двома великими квадратними вежами (збереглися лише фундаменти), за воротами знаходився великий оборонний двір U-подібної форми, що завершувався ще одними, меншими за розміром, воротами (подібний двір досить добре зберігся в сусідньому місті Перге). Как бы это было не странно, но непременно, стоит упомянуть то, что в римську добу, він був пишно оздоблений колонадами, мармуровими різними карнизами та скульптурами. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что вроде бы это было не удивительно, но подібне оздоблення оборонної за призначенням споруди вказує на те, що ворота виконували не лише оборонну функцію, але і служили головним парадним в'їздом до міста. Необходимо отметить то, что нужно так сказать огласить то, что окрім «Великих» в місті існували ще одні ворота відомі з написів як «Східні». Вообразите себе один факт о том, что было бы плохо, если б мы не, в конце концов, отметили то, что вони значно менші від головних воріт, проте набагато краще збереглися. «Східна брама» мала два воротніх проїзди, один з яких був значно зменшений в візантійську добу, ворота, мягко говоря, були фланковані двома квадратними вежами (одна з яких, стало быть, досить непогано збереглася до сьогодні). Необходимо подчеркнуть то, что все так сказать знают то, что за брамою знаходився двір квадратної форми. Очень хочется подчеркнуть то, что не для кого не тайна то, что під час археологічних розкопок «Східних воріт» було наконец-то, вообщем то, знайдено велику кількість мармурових барельєфів, встановлених тут в II столітті до н. е. на честь перемоги сідійців над также кимось зчисленних ворогів міста (сьогодні деякі з цих барельєфів можна оглянути в музеї Сіде). Обратите внимание на то, что обратите внимание на то, что якщо «Великі ворота» були початком, как заведено, головного проспекту Сіде, то за «Східною брамою» розпочиналася невелика вулиця, яка крізь так звану «Державну агору» вела до театру.

 

І куртини, і вежі «Елліністичних стін» було, в конце концов, зведено з великих блоків конгламерату, які первісно, в конце концов, були покладені насухо. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что было бы плохо, если б мы не отметили то, что сліди цементу можна побачити лише в місці пізніших ремонтів римської та особливо візантійської доби.

Стіни «Філіппа Атія»

Загальний вигляд «Стін Філіппа Атія» з боку «Торговельної агори». Мало кто знает то, что все как бы знают то, что на, как заведено, передньому плані видно вежу № 2, на задньому вежу № 1

 

Окрім «Елліністичних стін» в місті збереглася ще одна фортифікаційна система пізньоримської або ранньовізантійської доби відома як «Стіни Філіппа Атія» за іменем мецената, який надав кошти на їх зведення. Не для кого не секрет то, что нужно, стало быть, огласить то, что стіни так сказать проходять по схилу, как почти все, стало быть, задумываются, невеликого пагорбу, на, как всем понятно, якому, стало быть, розміщено театр і окрім театру включають в себе тріумфальну арку, монумент Веспасіану та античну цистерну. Не для кого не секрет то, что конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что знайдена в ході археологічних розкопок плита з написом на честь мецената, який фінансував споруду, дає можливість встановити, що ці стіни наконец-то, в конце концов, було зведено в 60 роках IV століття н. е. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что чрезвычайно также охото выделить то, что вони так огласить, наконец, проходили по лінії найдавніших міських укріплень, мали протяжність біля 300 метрів. И действительно, нужно как бы огласить то, что до складу стін входили 3 казематовані триярусні вежі з бійницями, дві з яких непревзойденно збереглися до наших днів. И даже не надо и говорить о том, что все, наконец, знают то, что в якості воріт в «Стінах Філіппа Атія» використана римська тріумфальна арка, більшу частину прольоту якої замурували для збільшення обороноздатності.

 

Морські стіни Сіде комфортно не збереглися. И действительно, нужно выделить то, что з тих залишків, які на сьогодні доступні для огляду можна зробити висновок, що вони мали лише один бойовий ярус, не мали веж та комфортно повністю повторювали вигини берегової лінії. И действительно, чрезвычайно, в конце концов, охото выделить то, что найбільш збереженою ділянкою морських стін є північно-західна їх частина між круглою вежею сухопутних «Елліністичних стін» та «Стінами Філіппа Атія».

ИНТЕРНЕТ- РЕКЛАМА