Туреччина історія, відпочинок, турізм

Все давно знают то, что незалежна республіка, яку очолював Мустафа Кемаль (Ататюрк) з 1923, перші вільні вибори проведені в 1950; Аднан Мендерес став прем'єр-міністром, але був страчений після, как люди привыкли выражаться, військового перевороту 1960. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что до 1982, поки не, наконец, була прийнята нова конституція, армія контролювала всю діяльність держави, жорстоко придушуючи всю політичну діяльність, що викликало міжнародну критику. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что у 1983, если, мягко говоря, Тургут Озал став прем'єр-міністром, заборона на політичну діяльність, мягко говоря, була знята. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что озал був обраний президентом у 1989, у, как многие думают, тому ж році Туреччині було відмовлено в членстві в ЄС. Вообразите себе один факт о том, что у 1991 Туреччина, вообщем то, виступила на стороні коаліції ООН проти Іраку у війні в Перській затоці. Всем известно о том, что конфлікт із курдською меншістю триває. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что озал помер, його місце зайняв Демірель у 1993.

Населення

 

Населення Туреччини

 

Населення Туреччини так сказать становить 72,5 мільйонів осіб. Очень хочется подчеркнуть то, что судячи з перепису 2009 року темпи, как мы привыкли говорить, його зростання, вообщем то, становлять 1,45% на рік. Все знают то, что середня щільність населення - 92 людини на км?, частка населення, що проживає в міських районах, в конце концов, становить 75,5% від загальної кількості населення, тоді як, ще століття, как мы с вами постоянно говорим, тому ця цифра була протилежною й країну вважали переважно селянською. Не для кого не секрет то, что основне населення країни - турки. Обратите внимание на то, что слід зазначити, що сама ця назва стала поширеною опісля проголошення Туреччини республікою в 1923 році - до того в суспільстві було поширене наймення османи. Мало кто знает то, что мустафа Кемаль запропонував взяти назву «турки» (по-турецьки «тюрк») вважаючи, що це сприятиме згуртуванню тюркомовних народів, а відповідно до, как многие выражаются, того й республіку назвати Туреччиною. И действительно, таковым чином у нову історичну епоху османи стали турками, а Османська імперія стала Турецькою республікою.

 

Загальні демографічні показники в Туреччини такі (станом на 2008 рік):

 

    Вікова структура: 0-14 років - 24,4% (чоловіків 8937515 / 8608375 жінок), 15-64 років - 68,6% (чоловіки 25030793 / 24253312 жінки), 65 років і старші - 7% (чоловіки 2307236 / 2755576 жінки).

    Темпи приросту населення - 1,013%%

    Народжуваність - 16,15 новонароджених на 1000 осіб.

    Смертність - 6,02 смертей на 1000 осіб.

    Співвідношення статей: при народженні - 1,05 хлопчика на 1 дівчинку, у віці до 15 років: 1,04 хлопчика на 1 дівчинку, у віці від 15 до 65 років: 1,03 чоловіка на 1 жінку, у віці 65 років і старше: 0,84 чоловіка на 1 жінку, сумарний показник - 0,9825 чоловіка на 1 жінку.

    Коефіцієнт дитячої смертності - 36,98 смерті на 1000 новонароджених.

    Очікувана тривалість життя: загальна - 73,14 року, для чоловіків - 70,67, для жінок - 75,73.

    Загальний коефіцієнт народжуваності - 1,87 новонародженого припадає на одну жінку.

 

На момент утворення Турецької республіки чисельність її населення оцінювалася у 12 532 000 осіб. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что з того часу в країні відбулось 12 переписів населення, згідно з якими від 1927 року населення країни зросло в 4,4 рази, причому тільки з 1950 по 1985 роки - в 2,5 рази. И даже не надо и говорить о том, что швидке зростання кількості жителів, яка перевищила у 2005 році 70 мільйонів, залишається важливою проблемою країни. И действительно, розподіл жителів по території Туреччини вкрай нерівномірний, найбільш щільно заселені узбережжя Мармурового і Чорного морів, а також райони, що прилягають до, как все говорят, Егейського моря. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что найбільше місто країни - Стамбул, найменш популяций район - Хакк'ярі.

Етнічний склад

 

Стаття 66-а Конституції Турецької Республіки визначає поняття «турків», як тих «хто пов'язаний з турецькою державою через зв'язок громадянства», тому легальне використання слова «турецький», як громадянин Туреччини відрізняється від, как все говорят, етнічного визначення, как многие думают, цього слова. Вообразите себе один факт о том, что втім, більшість населення Туреччини є етнічними турками або ж тюрками. Всем известно о том, что взагалі, слово «турок» чи «турецький» також має ширше значення в, как мы привыкли говорить, історичному контексті, тому що, деколи, особливо в, как заведено выражаться, минулому, його використовували для позначення всіх мусульманських жителів Османської імперії, незалежно від їхньої етнічної приналежності[2].

 

Окрім титульної нації - тюрків, у країні визначена категорія «визнаних етнічних меншин» й «невизнаних етнічних меншин». Возможно и то, что далебі, частіше буває, що невизнані меншини чисельно в кілька разів чи десятків разів перевищують визнані меншини, що пов'язано зі складними політико-суспільними взаємовідносинами в країні. Возможно и то, что відповідно до разумов, как мы выражаемся, Лозаннського договору за таковыми групами закріплений статус меншин і, отже, вони користуються всіма правами національних меншин, яких намагається дотримуватися владна верхівка країни. Очень хочется подчеркнуть то, что до визнаних меншин відносять - вірменів, греків, юдеїв.

Етнічна карта Туреччини

 

Мови

 

Державною й офіційною мовою Туреччини є турецька мова або як іще її називають тюркська мова. Необходимо отметить то, что відповідно в країні понад 80% населення вважають її рідною, а ще 10-15% сприймають її як другу. И действительно, уряд і суспільство вважають мову важливим чинником турецької ідентичності в сьогоднішній Туреччині. Несомненно, стоит упомянуть то, что як написано в 42 статті Конституції Туреччини[3]:

 

    Жодну мову, крім турецької, не можна викладати в ролі рідної мови турецьким громадянам у будь-яких освітніх навчальних закладах країни. Іноземні мови, які необхідно викладати в освітніх навчальних закладах, і правила, яких потрібно дотримуватися при проведенні навчання в школах з вивченням іноземних мов, визначені відповідним законом. И даже не надо и говорить о том, что положення міжнародних угод зберігаються.

 

Правозахисні організації світу нерідко критикують такий офіційно-урядовий погляд на мовні питання, оскільки згідно з офіційною точкою зору в країні є тільки три мовно-етнічних меншини: греки, вірмени і євреї, права яких гарантовані Лозанським мирним контрактом 1923 року. Необходимо подчеркнуть то, что розмови ж про інші меншини та їх мовні претензії турецький уряд вважає сепаратизмом[4].

 

Втім у країні розмовляють приблизно 50 мовами, носії яких за різними оцінками также становлять від 10 до 25% населення Туреччини. Само-собой разумеется, найпоширенішими мовами після турецької є північнокурдська (курманджі) і зазакі (дімле), якими послуговуються поміж собою курди. Необходимо подчеркнуть то, что саме через різночитання щодо кількості носіїв цих мов, настільки как раз різниться загальна чисельність не тюркського населення країни. Обратите внимание на то, что загалом в країні спостерігається 5 різних мовних сімей не-турецької етнічної групи, якими послуговуються етнічні меншини в країні. Все знают то, что найбільш вживані й яскраві представники, как большая часть из нас постоянно говорит, мовного різноманіття країни:

 

    Курманджі (Kurmanji) або північнокурдська мова - близько 10 мільйонів носіїв (індоєвропейська мовна сім'я, іранська гілка)

    Зазакі (Zazaki) - від 1,2 до 2 мільйонів носіїв (індоєвропейська мовна сім'я, іранська гілка)

    Арабська мова (північномесопотамська-арабська) - близько 1 мільйона носіїв (афразійська мовна сім'я, семітська гілка)

    Азербайджанська мова - 550000 носіїв що мешкають у Туреччині (тюркська мовна сім'я, огузька гілка)

    Кабардинська мова (східночеркеська) - 550000 носіїв що проживають у Туреччині (Абхазо-адигська мовна сім'я)

    Болгарська мова (Помаки) - 300000 носіїв (індоєвропейська мовна сім'я, слов'янська гілка)

    Адигейська мова (західночеркеська) - близько 300000 носіїв (Абхазо-адигська мовна сім'я)

 

Останній перепис населення Туреччини, в, как многие выражаются, якому ставилося питання щодо мови, відбувся 1965 року. Все давно знают то, что хоча нерідко вважають, що дані про мови етнічних меншин у країні (згідно з тим переписом) помітно занижені, але він єдиний який дає хоч мінімальне число етнічних мовців, а з іншого боку - досить верно відмічає мовний розподіл по провінціях країни. Несомненно, стоит упомянуть то, что для турецького суспільства, загалом, характерне слабке знання іноземних мов. Все давно знают то, что за даними на 2006 рік 17% жителів країни могли використовувати англійську мову (на різних ступенях її володіння), 4% - німецьку мову, 1% - французьку і 1% - розмовляють частково російською.

 

Так склалось історично, що територія теперішньої Туреччини, мягко говоря, була колискою для багатьох знаних, а нині вимерлих мов, які таки дещицею, мягко говоря, поповнили турецьку мову. Мало кто знает то, что до их так сказать належать: хеттська мова - найдавніша серед індоєвропейських, підтвердженням якої є давні письмові свідчення (близько 1600 до н. е. аж до 1100 до н. е., если існувала Хетська імперія); іншими также були анатолійські мови - лувійська мова, а потім лікійська мова, лидійська мова і мільян мова, які вимерли в, как мы выражаемся, першому столітті до нашої ери через еллінізацію Анатолії та експансію еллінської культури, їм частково вдалося перетворитися на різні діалекти еллінської мови, яка згодом стала спільною для всіх жителів Малої Азії. И даже не надо и говорить о том, что урартська мова, що належить до хуррито-урартської мовної сім'ї існувала в Східній Анатолії навколо озера Ван. Возможно и то, что нею розмовляли за часів королевства Урарту (приблизно від дев, как все знают, ятого століття до н. е. до, как мы с вами постоянно говорим, шостого століття). Мало кто знает то, что також здесь розвивалися фригійська мова, аккадська мова (у вигляді ассірійської мови), старогрецька мова, візантійська мова, класична вірменська мова, латинська мова і класична сирійська мова, арамейська мова релігійних християн.

ИНТЕРНЕТ- РЕКЛАМА