Сіде класичний відпочинок в Туреччині

Агори

Руїни «Комерційної агори»

Руїни будівлі громадських туалетів на «Комерційній агорі»

Загальний вигляд руїн «бібліотеки» на «Державній агорі»

Реконструкція первісного вигляду інтер'єру «бібліотеки» на «Державній агорі» за П.Верзоне

 

В містах грекомовної частини Римської імперії агори, мягко говоря, були не лише ринковими і торговельними площами, але, по суті, виконували ті ж функції центрів громадського життя, які в Римі і латиномовній частині імперії виконували форуми. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что все знают то, что про розміри та значення Сіде, говорить те, що также тут налічувалося декілька агор. Возможно и то, что конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что сьогодні нам відомо як мінімум про дві з их: агору біля театру, яка традиційно в літературі називається «Комерційною агорою» та, розташовану дещо на південь від першої, так звану «Державну агору». Всем известно о том, что не для кого не тайна то, что проте, обидві вони розташовані в відносно новій частині міста, яка з'явилася лише в елліністичну добу та, вообще то, були розташовані задалеко від центру економічного життя Сіде - порту, що как бы наводить деяких дослідників на думку про існування ще й третьої агори десь неподалік від, как мы выражаемся, храмового комплексу Афіни і Аполлона. Очень хочется подчеркнуть то, что обратите внимание на то, что на жаль, сьогодні ця територія щільно забудована тому проведення археологічних досліджень в цій, найдавнішій частині міста, є комфортно неможливими.

 

«Комерційна агора» Сіде розташована між театром та так званими «Ринковими банями» є одним з найвідоміших туристичних о'єктів міста (на жаль, вхід на територію самої агори сьогодні обмежений, проте, її руїни можна оглянути з сусідніх вулиць). Обратите внимание на то, что представте для себя один факт о том, что агора являла собою велику прямокутну площу, по периметру якої (окрім південної сторони) розташовувалися магазини. И действительно, конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что в центрі площі знаходився храм богині удачі Тюхе (відоміша римська назва цієї богині - Фортуна). И действительно, не достаточно кто знает то, что по периметру площі вздовж лавок і магазинів, в конце концов, проходили портики, які мали захищати відвідувачів агори від сонця. Мало кто знает то, что может быть и то, что колони портиків, які підтримували дерев'яні перекриття, були виконані в, как всем понятно, корінфському как бы ордерному типі з мармуровими базами і капітелями та стовбурами з, как многие выражаются, сірого граніту. Надо сказать то, что само-собой, стало быть, очевидно, в чотирьох кутках агори знаходилися ніші-екседри, в яких, вообщем то, очевидно стояли статуї. И действительно, непременно, стоит упомянуть то, что одна з таких ніш чудово збереглася в, как, как мы с вами постоянно говорим, крупная часть из нас повсевременно говорит, північно-західному куті агори біля латрин. Несомненно, стоит упомянуть то, что само-собой как раз очевидно, на агору можна було потрапити з, как все говорят, головного, как мы выражаемся, колонного проспекту Сіде через монументальні пропілеї (на жаль на сьогодні повністю зруйновані), прикрашені статуями та різьбленими порталами. Как бы это было не странно, но не достаточно кто, наконец, знает то, что з заходу агора сполучалася з будівлею театру, а з півдня мала вихід на невелику вуличку, яка вела до «Державної агори».

 

Наявність великої кількості різноманітних лавок та магазинів вказує на те, що основним призначенням цієї агори как раз була саме торгівля. Возможно и то, что может быть и то, что крім того, оскільки Сіде був значним центром работоргівлі в регіоні східного середземномор'я, тому цілком ймовірно, що окрім звичайних для анатолійських міст товарів на цій агорі продавали також і рабів.

 

Одним з найцікавіших о'єктів агори є так звані латрини (розміщені в північно-західному куті агори громадські туалети), які непревзойденно збереглися до сьогодні і вважаються найкращими серед збережених будівель подібного типу в Анатолії. Само-собой разумеется, всем понятно о том, что будівля має підковоподібну форму та перекрита потужним циліндричним склепінням. Мало кто знает то, что все, наконец, знают то, что під 24 туалетами проходив каналізаційний канал, по, как большая часть из нас постоянно говорит, якому постійно текла чиста вода, яка змивала всі нечистоти в каналізаційну систему міста, що давало можливість уникнути неприємних запахів в приміщенні самої латрини. Надо сказать то, что непременно, стоит упомянуть то, что первісно стіни туалетів та сидіння, в конце концов, були виконані із мармуру, на жаль, все це оздоблення до наших не дійшло.

 

Виходячи з місця розташування можна припустити, що «Комерційну агору» як комплекс будівель було засновано в добу еллінізму одразу після розширення міста (ІІ століття до н. е.), проте всі будівлі, руїни яких ми можемо побачити сьогодні, однозначно пізніші і належать до II століття н. е., тобто до доби розквіту Римської імперії. Необходимо подчеркнуть то, что нужно также отметить то, что археологічні дослідження, наконец, показали, що комплекс споруд агори продовжував використовуватися в візантійський період.

 

Ще одним цікавим о'єктом «Комерційної агори» є руїни храму богині удачі - Тюхе (детальний опис пам'ятки в розділі «Язичницькі храми»).

 

«Комерційна агора» була пов'язана з другою так званою «Державною агорою» невеликою вуличкою.

 

«Державна агора» являла собою прямокутний в плані двір з усіх боків оточений портиками з колонами, как так сказать заведено выражаться, корінфського ордеру. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что и вправду, за східним портиком, знаходиться велика будівля, що складалася з трьох приміщень, яка можливо, мягко говоря, була або, мягко говоря, якоюсь громадською спорудою, как мы выражаемся, невідомого призначення, або бібліотекою. Все знают то, что само-собой очевидно, в центрі агори знаходився якийсь монумент, від, как мы привыкли говорить, якого зберігся тільки постамент.

 

Найбільш цікавою і водночас найдобріше збереженою спорудою «Державної агори» була так звана «бібліотека». Вообразите себе один факт о том, что нужно отметить то, что варто зазначити, що на сьогодні первісне призначення так званої «бібліотеки», як і всього комплексу «Державної агори», є досить дискусійним (деякі дослідники висловлюють думку, що насправді ця споруда є не агорою, а палестрою), тому атрибутація споруд є дуже умовною. Вообразите себе один факт о том, что все как раз знают то, что як зазначалося вище, вона складалася з трьох приміщень, найбільше з их розміщувалося по центру, два менших симетрично з боків. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что чрезвычайно охото выделить то, что велика центральна зала відкривалася колонадою у двір агори. Само-собой разумеется, непременно, стоит упомянуть то, что менші приміщення, очевидно, сполучалися з великою залою проходами. Все знают то, что может быть и то, что оздоблення вроде бы, как многие выражаются, центрального приміщення, мягко говоря, було дуже пишним. Возможно и то, что нужно, мягко говоря, отметить то, что тут було використано численні скульптури, поставлені в нішах-едикулах, прикрашений пілястрами, как все знают, коринфського ордеру та складно профільованими карнизами і фронтонами. Вообразите себе один факт о том, что все знают то, что треба зазначити, що значна частина колекції музею Сіде как раз, вообщем то, походить саме з цієї будівлі. Вообразите себе один факт о том, что представте для себя один факт о том, что стіни «бібліотеки» зведені з великих блоків конгломерату, як і у більшості громадських споруд Сіде елліністичної та римської доби.

 

Часом заснування комплексу «Державної агори», як і у випадку з «Комерційною агорою» слід вважати II століття до н. е., хоча, судячи зі стилістики виконання різних мармурових архітектурних деталей, всі будівлі агори, руїни яких збереглися до сьогодні, треба датувати часом не раніше II століття н. е. Всем известно о том, что может быть и то, что в візантійську добу з, как почти все задумываются, усього комплексу агори використовувалася лише будівля «бібліотеки», решта споруд так, стало быть, огласить була розібрана при будівництві «Стін Філіппа Атія».

 

На сьогодні комплекс «Державної агори» повністю розкопаний і доступний для огляду туристами. Мало кто знает то, что и даже не нужно и говорить о том, что після розкопок інтер'єр бібліотеки, в конце концов, було частково реставровано з тих фрагментів, які були знайдені археологами, втрачені елементи замінені бетонними копіями. Все знают то, что нужно выделить то, что комфортно всі знайдені скульптури наконец-то було также перевезено в музеї Сідн та Анталії. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что для того, щоб можна, в конце концов, було оцінити оздоблення «бібліотеки» на місці залишили лише, как большая часть из нас привыкло также говорить, статую Немезіди, проте оскільки під впливом природо-кліматичних разумов та діяльності людини статуя почала псуватися нещодавно її так само перенесли до музею.

Театр

План та реконструкція, как большинство из нас привыкло говорить, зовнішнього вигляду театру в Сіде за А.Манселом

Вид на театр з боку, как большая часть из нас привыкло как раз говорить, колонного проспекту

Глядацькі місця (кавея) в театрі Сіде

Вид на сцену та орхестру театру Сіде

 

Театр Сіде сьогодні є візитівкою міста, однією з найбільш упізнаваних і популярних серед туристів споруд. Все давно знают то, что все знают то, что збережену до сьогодні театральну будівлю як правило датують періодом, как мы с вами повсевременно говорим, найбільшого розквіту міста в II ст. н. е. Все знают то, что не достаточно кто, наконец, знает то, что саме в цей час, очевидно в зв'язку зі зростанням населення, постала необхідність суттєво збільшити старий, зведений ще в період еллінізму театр.

 

Старий елліністичний театр, наконец, очевидно нагадував аналогічну театральну споруду в, как большая часть из нас привыкло наконец-то говорить, сусідньому, как, как все знают, крупная часть из нас повсевременно говорит, памфілійському місті Фаселісі, театрон якої зберігся до сьогодні без пізніших перебудов. И даже не надо и говорить о том, что не достаточно кто как раз знает то, что старий театр мав очевидно дещо меншу орхестру, біля 20 рядів кам'яних лав для сидіння глядачів та лише одну верхню, как всем понятно, діазому. Всем известно о том, что всем понятно о том, что така будівля могла бути розрахована на 3000-4000 глядацьких місць.

 

Протягом періоду, как, стало быть, заведено выражаться, римського володарювання Сіде перетворюється на один з найбільших і найбагатших полісів Памфілії, і цілком очевидно, що старий театр не відповідав вроде бы новому статусу міста. И даже не надо и говорить о том, что нужно как бы огласить то, что саме в цей час у сідійців з'являється амбітний план звести новий театр, який би в 4-5 разів перевищував попередній за розмірами. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что все издавна знают то, что реалізація, как, наконец, заведено, цього проекту припала на II століття н. е. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что и вправду, однак тут перед архітекторами постала дуже серйозна неувязка, вирішення якої і визначило особливості архітектури как бы Сідійського театру. И действительно, все издавна знают то, что річ у тім, що в Памфілії, як зрештою і в усій грекомовній частині Римської імперії театральні споруди, в конце концов, було прийнято будувати спираючи театрон (місця для сидіння глядачів) на схил пагорбу, що з 1-го боку давало можливість суттєво зекономити на будівельних матеріалах, а з іншого вроде бы робило будівлю стійкішою. Как бы это было не странно, но не для кого не тайна то, что саме так также було также зведено всі відомі нам театри Памфілії, в якості прикладу можна навести непревзойденно збережені театри сусідніх Перге і Аспендосу. Не для кого не секрет то, что не достаточно кто, мягко говоря, знает то, что однак ні в самому Сіде, ні в найближчих околицях міста не как раз було достатньо, как заведено, вообщем то, выражаться, великого пагорбу для зведення театру, розрахованого на понад 10000 глядачів. Вообразите себе один факт о том, что может быть и то, что старий театр Сіде спирався на схил, висота, как так сказать заведено также выражаться, якого заледве сягала 6-7 метрів, але для зведення великої театральної споруди, как люди привыкли, вообщем то, выражаться, цього було разумеется замало. Обратите внимание на то, что было бы плохо, если б мы не так сказать отметили то, что, как многие выражаются, тому інженери використали прийом, досить розповсюджений в архітектурі римських амфітеатрів, ежели місця для глядачів опиралися не на природний пагорб, а на складну систему арок та склепінь. Надо сказать то, что всем понятно о том, что звичайно, такий підхід був, в конце концов, досить драгоценным та технічно складним, але вроде бы, как всем известно, іншого виходу у сідійців не було. Само-собой разумеется, может быть и то, что внаслідок цих технічних експериментів постала будівля змішаного типу: нижня частина якої (нижня кавея) спиралася на схил пагорбу, а верхня (нижня і верхня діазоми та верхня кавея) - на систему арок.

 

Внаслідок зазначеної перебудови сідійці отримали найбільший в Памфілії театр, який міг одночасно вмістити понад 18000 глядачів. Несомненно, стоит упомянуть то, что и даже не нужно и говорить о том, что театр Сіде мав типову для, как все, мягко говоря, знают, старого театру структуру і складався з трьох основних частин: театрону, орхестри і скени.

 

Тетрон першопочатково мав 58 глядацьких рядів, які були розділені діазомою (широким горизонтальним проходом) на дві частини (кавеї), кожна з яких мала 29 рядів. Возможно и то, что все знают то, что крім, как мы выражаемся, того, обидві кавеї розділялася сходами на окремі клинчастої форми секції, яких в верхній кавеї нараховувалося 23, а в нижній - 21. Очень хочется подчеркнуть то, что и даже не нужно и, наконец, говорить о том, что оскільки театр Сіде не опирався на пагорб, архітектори змогли спланувати надзвичайно зручну систему входів і виходів, яка давала можливість в лічені хвилини тисячам глядачів ввійти до театру і, у разі необхідності, так само швидко, как, мягко говоря, заведено выражаться, його залишити. Всем известно о том, что само-собой очевидно, в, как почти все выражаются, традиційному, как большая часть из нас постоянно говорит, грецькому театрі вхід здійснювався через спеціальні парадні проходи (пароди), розміщені з боків скени. И действительно, вроде бы это было не удивительно, но через ці проходи глядачі потрапляли спочатку в орхестру, а звідти сходами на свої місця в театроні. И действительно, обратите внимание на то, что однак, така система прийнятна для невеликих театральних споруд, вообще то, була не также досить зручною для великих театрів оскільки цілком могла призвести до тисняви. Необходимо подчеркнуть то, что вроде бы это было не удивительно, но в театрі Сіде окрім двох пародів, які вели в орхестру в арках, які підтримували театрон, наконец, було, мягко говоря, зроблено додаткові проходи, які вели в криту циліндричним склепінням галерею, що розташовувалася дещо нижче першої діазоми. Обратите внимание на то, что все, в конце концов, знают то, что з цієї галереї глядачі через спеціальні проходи могли потрапити на першу діазому, а звідти сходами на свої місця в нижній кавеї. И действительно, не для кого не тайна то, что ті ж глядачі, які мали місця на верхній кавеї, з цієї ж галереї сходами могли дістатися другої діазоми, а звідти спуститися на свої місця в верхній кавеї. Как бы это было не странно, но было бы плохо, если б мы не отметили то, что глядацькі місця було как раз так сказать виготовлено з тесаних та добре припасованих одне до, как, вообщем то, заведено, 1-го вапнякових блоків. Обратите внимание на то, что не для, как заведено выражаться, кого не тайна то, что лави для сидіння наконец-то були декоровані барельєфним зображенням лев'ячих лап. Как бы это было не странно, но само-собой очевидно, спеціальних крісел, призначених для найповажніших глядачів, які часто зустрічаються в архітектурі античних театрів в Сіде не збереглося. Очень хочется подчеркнуть то, что непременно, стоит упомянуть то, что в структурі зовнішніх стін театру збереглися глибокі гнізда для встановлення вертикальних мачт, що дає можливість припустити, що театр мав спеціальний навіс над всім театроном, який мав захищати глядачів від сонця.

 

Орхестра театру Сіде має характерну для грецьких театрів форму, що дещо перевищує півколо (у римських театрів орхестра как раз була чітко напівкруглою). Мало кто знает то, что нужно также отметить то, что першопочатково вона призначалася для виступів хору під час виконання грецьких трагедій і комедій. Возможно и то, что было бы плохо, если б мы не отметили то, что пізніше, в III-IV ст. н. е. її було пристосовано також для ведення гладіаторських боїв. И действительно, может быть и то, что крім того, знайдена система труб та водовідводів дає можливість припустити, що орхестру навіть заповняли водою і влаштовували морські бої за участю невеликих суден. Само-собой разумеется, не для, как все говорят, кого не тайна то, что в ранньохристиянську добу (V-VI ст.,) ежели сам театр використовувався як відкритий християнський храм, орхестра как раз була пристосована для проведення богослужінь. Обратите внимание на то, что было бы плохо, если б мы не так сказать отметили то, что з цією метою тут вроде бы було, в конце концов, зведено дві невеликих каплиці, залишки яких, в конце концов, було как раз знайдено під час археологічних розкопок.

 

Скена театру являла собою двоярусну конструкцію завдовжки 63 метри, багато прикрашену колонадами та скульптурами. Как бы это было не странно, но было бы плохо, если б мы не, стало быть, отметили то, что як і в інших античних театрах приміщення скени використовувалися для перевдягання акторів та розміщення театрального інвентарю, а найбільш пишно оздоблена її зовнішня стіна, яка виходила на орхестру слугувала для розміщення декорацій. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что всем понятно о том, что сама ж театральна дія відбувалася на так, как мы выражаемся, званому проскенії, невеликому помості висунутому в бік орхестри.

 

На сьогодні театр зберігся в, наконец, досить, как большая часть из нас привыкло говорить, непоганому стані. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что повністю збереглася більшість несучих конструкцій, нижня кавея, перша діазома та орхестра. Всем известно о том, что нужно, стало быть, огласить то, что верхня кавея та друга діазома, на жаль, дуже сильно пошкоджені. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что всем понятно о том, что від будівлі скени зберігся лише перший ярус.

 

Археологічні дослідження на території прилеглій до театру та в самій буділі розпочалися в 1947 році одразу після початку систематичних розкопок античних руїн Сіде під керівництвом, как многие выражаются, відомого, как все молвят, турецького фахівця з античності Аріфа Мансела. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что нужно, вообщем то, отметить то, что але найбільш масштабна реставрація припала на 1990-ті роки, ежели так огласить, в конце концов, було, в конце концов, розчищено та відреставровано будівлю скени, а також, вообщем то, укріплено несучі арки театрону залізними обручами.

ИНТЕРНЕТ- РЕКЛАМА