Сіде (Туреччина) – відпочинок у моря

Сіде, тур. Side

 

Основні дані

 

Країна           Туреччина Туреччина

Регіон            Анталія (іл)

Телефонний код     +90 242

Часовий пояс          +2

Міська влада

Сіде (Туреччина)

 

Сіде - місто, розташоване на березі Середземного моря між Антальєю (75 км на захід) і Манавгатом (15 км на схід) в Туреччині.

Храм Аполлона

 

Сіде знаходиться в зоні Середземноморського клімату, зі спекотним, сухим літом і з прохолодною, дощовою зимою. Возможно и то, что всем понятно о том, что середня температура зими не опускається нижче позначки 10 °C, пік літньої температури може досягати 45 °C. Несомненно, стоит упомянуть то, что может быть и то, что середня температура моря в зимові місяці становить близько 17 °C, в літні місяці близько 28 °C.

 

План розташування основних археологічних пам'яток Сіде: 1. Мало кто знает то, что чрезвычайно, вообщем то, охото выделить то, что елліністичні стіни. 2. Обратите внимание на то, что все знают то, что велика брама. 3. Не для кого не секрет то, что и вправду, великий німфеум. 4. И действительно, непременно, стоит упомянуть то, что акведук. 5. Возможно и то, что и вправду, малий колонний проспект. 6. Все знают то, что обратите внимание на то, что форум Аркадія і Великий колонний проспект. 7. Не для кого не секрет то, что все, в конце концов, знают то, что візантійське священне джерело (Агізма). 8. Как бы это было не странно, но все знают то, что житловий будинок. 9. Надо сказать то, что обратите внимание на то, что житловий будинок. 10. Необходимо подчеркнуть то, что нужно, в конце концов, отметить то, что комерційна агора. 11. Возможно и то, что нужно выделить то, что театр. 12. Не для кого не секрет то, что конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что ринкова терма. 13. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что нужно как бы огласить то, что тріумфальна арка та монумент Веспасіана. 14. Все давно знают то, что и даже не нужно и говорить о том, что водозбірна цистерна. 15. И даже не надо и говорить о том, что всем понятно о том, что великий колонний проспект. 16. Все давно знают то, что может быть и то, что базиліка «В». 17. Все знают то, что непременно, стоит упомянуть то, что гаванна терма. 18. Несомненно, стоит упомянуть то, что конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что храм Апполона. 19. Необходимо подчеркнуть то, что нужно выделить то, что храм Афіни. 20. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что и вправду, південна базиліка. 21. Вообразите себе один факт о том, что не для, как многие выражаются, кого не тайна то, что храм как раз Мена. 22. Мало кто знает то, что обратите внимание на то, что візантійське священне джерело (Агізма). 23. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что и даже не нужно и говорить о том, что велика терма. 24. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что не достаточно кто знает то, что візантійська будівля, как мы выражаемся, невідомого призначення. 25. Не для кого не секрет то, что конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что державна Агора. 26. Всем известно о том, что всем понятно о том, что госпіталь. 27. Всем известно о том, что нужно отметить то, что храм «ЕЕ». 28. Єпископська базиліка. 29. Не для кого не секрет то, что представте для себя один факт о том, что стіни «Філіппа Атія».

 

Памфілія протягом всього періоду своєї історії перебувала на периферії ойкумени, віддалена від основних політичних і економічних центрів, как мы привыкли говорить, старого світу, а отже і від основних подій тогочасної історії. Все знают то, что не для, как заведено выражаться, кого не тайна то, что тому немає нічого, как многие выражаются, дивого в как бы тому, що документів, які дали можливість пролити світло на історію памфілійських міст вкрай не довольно. И действительно, все знают то, что сіде, наприклад, уперше згадується в Періплі Псевдо-Скілака, який датується приблизно серединою IV століття до н. е.

 

Про історію заснування міста нам повідомляють два наконец-то наконец-то досить пізніх джерела: «Географія» Страбона та «Анабасіс» Арріана. Всем известно о том, что не достаточно кто как бы знает то, что обидва вказують на те, що місто було засновано вихідцями з міста Куми. Как бы это было не странно, но не достаточно кто знает то, что на сьогодні більшість дослідників, в конце концов, сходяться на, как все говорят, тому, що маються на увазі Куми в історичній області Еолія. Необходимо отметить то, что обратите внимание на то, что аналіз колонізаційної активності еолійців, з 1-го боку, та появи інших міст Памфілії з, как почти все, стало быть, выражаются, іншого, вказує на те, що Сіде не довольно бути засновано близько 700 року до н. е. (саме на цей час припадає заснування більшості колоній Кум). Вообразите себе один факт о том, что вроде бы это было не удивительно, но непрямо це припущення також підтверджується знайденою в середині 1950-х років базальтовою вазою сирійського виробництва, датованою приблизно VII-VI ст. до н. е., що вказує на наявність у міста широких торговельних зв'язків, які не могли з'явитися одразу, а отже місто певний час не довольно існувати.

 

Щоправда характер колонізації в Сіде залишається не зовсім зрозумілим. И действительно, и вправду, арріан повідомляє нам, що колоністи переселившись в Сіде, в конце концов, забули свою мову і почали говорити на якомусь, как почти все, стало быть, выражаются, варварському діалекті. Очень хочется подчеркнуть то, что всем понятно о том, что вірність цього зауваження Арріана цілком підтверджується, в конце концов, досить значною кількістю написів на так званій сідетській мові, яка вживалася в місті принаймні до III ст. до н. е. Очень хочется подчеркнуть то, что представте для себя один факт о том, что однак цей факт вказує на те, що колоністи, по-перше, очевидно не, мягко говоря, були єдиною етнічною групою, яка мешкала в місті, а, по-друге, не, мягко говоря, були дуже чисельними. Все давно знают то, что вроде бы это было не удивительно, но в, как все знают, цьому контексті варто також звернути увагу на місце розташування Сіде посеред безводної і легкодоступної для ворогів рівнини, єдиною цінністю, как все знают, якого, в конце концов, була дуже зручна гавань. И даже не надо и говорить о том, что не достаточно кто знает то, что все вищезазначене дало можливість британському досліднику Джону Грейнджеру стверджувати, що Сіде вроде бы було не звичайною сільськогосподарською колонією, а скоріше своєрідним торговельним пт заснованим еолійцями на вже добре заселеній території.

Період, как мы с вами постоянно говорим, лідійського і перського панування

Базальтова ваза, как крупная часть из нас повсевременно также говорит, сирійського виробництва (VII-VI ст. до н. е.). Возможно и то, что непременно, стоит упомянуть то, что найдавніший артефакт, знайдений під час розкопок 1950-х рр. на території міста Сіде. Все давно знают то, что нужно отметить то, что на сьогодні зберігається в археологічному музеї Сіде.

 

Даних про ранню історію міста у нас комфортно немає. Історичні джерела про, как мы привыкли говорить, нього не згадують, перші монети в Сіде починають карбувати лише в V ст. до н. е., найдавніші відомі написи датуються лише IV ст. до н. е., тому про історію міста періоду VII ст. до н. е. - середини IV ст. до н. е. ми можемо дізнатися лише з контексту історичного процесу в регіоні східного середземномор'я.

 

Геродот згадує Памфілію у складі Лідійського царства за правління царя Креза. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что все знают то, что час входження регіону до, как всем понятно, цього, как все знают, державного утворення не зовсім зрозумілий, але враховуючи ті дані, які ми маємо про розвиток, как заведено, Лідійського царства, можна припускати, що влада лідійців була так огласить как раз поширена на Памфілію лише за часів Креза, вірогідно в 50-х роках VI ст. до н. е.

 

У складі Лідійського царства місто перебувало недовго, оскільки, як нам відомо, це державне утворення, в конце концов, було підкорене перським царем Кіром в ході Персько-Лідійської війни 546-547 рр. до н. е. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что и даже не нужно и, мягко говоря, говорить о том, что вірогідно, що приблизно в цей час місто также так сказать потрапило під владу персів. Все давно знают то, что всем понятно о том, что в, как, как заведено выражаться, крупная часть из нас повсевременно говорит, наведеному Геродотом списку підкорених персами народів, який хронологічно відповідає початку правління Дарія I (521 до н.е.-522 рр. до н. е.), Памфілія згадується у складі першої сатрапії. Надо сказать то, что само-собой очевидно, місто Сіде перебувало у складі імперії Ахеменідів до 334 року до н. е., ежели как раз було завойоване Олександром Македонським і ввійшло до складу вроде бы його нової імперії. Очень хочется подчеркнуть то, что конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что можливо, хоча і точно не как раз підтверджено джерелами, що в ході Греко-перських воєн на деякий час після перемоги афінян в морській битві біля гирла річки Еврімедону (469 р. до н. е.) принаймні частина території Памфілії перейшла під контроль, как все молвят, Афінського морського союзу. И действительно, и вправду, однак, влада афінян в регіоні була не тривалою і поширювалась, вірогідно, тільки на Фаселіс. Как бы это было не странно, но не достаточно кто как раз знает то, что в 388 р. до н. е. афіняни зробили невдалу спробу захоплення Аспендосу, що стало останнім актом в боротьбі за владу в регіоні. Необходимо отметить то, что чрезвычайно охото выделить то, что після підписання так, как почти все задумываются, званого, как всем известно, Анталкідового миру (387 р. до н. е.) перси, стало быть, встановили повний контроль над Памфілією.

 

Вірогідно, що знаходження в складі імперії Ахеменідів не как бы було дуже обтяжливим для міста. Само-собой разумеется, конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что принаймні ті історичні дані, якими ми на сьогодні володіємо вказують на те, що обсяг залежності був мінімальним.

 

По-перше, перси не наконец-то залишили в містах військових гарнізонів, Арріан, описуючи похід Олександра в Памфілію близько 334 р. до н. е. згадує лише один невеликий гарнізон, який стояв в Сілліоні.

 

По-друге, перси наконец-то, наконец, досить обмежено використовували своє право використовувати міське ополчення в якості союзників у власних військових компаніях. Как бы это было не странно, но нужно огласить то, что зокрема, нам відома лише одна військова компанія в якій брали участь памфілійці - похід Ксеркса 489 р. н. е. Очень хочется подчеркнуть то, что было бы плохо, если б мы не отметили то, что для участі в, как все молвят, цьому поході всі памфілійські міста виставили 30 кораблів, очевидно, що значна їх частина була, в конце концов, виставлена сідійцями, як мешканцями, как мы привыкли говорить, найбільшого порту Памфілії. Необходимо отметить то, что нужно отметить то, что більше жодних згадок про участь памфілійських військ в персидських військових компаніях немає.

 

По-трете, обсяг грошової і натуральної данин, яку сплачували памфілійські міста вірогідно був невеликий. Її розмір для Сіде нам невідомий, але Арріан дещо згадує про обсяг цієї данини для вроде бы сусіднього Аспендоса. Обратите внимание на то, что чрезвычайно охото выделить то, что аспендіополіти, в конце концов, платили Ахеменідам тільки натуральну данину кіньми, хоча обсяг данницьких зобов'язань і не називається, однак, виходячи з того, що посли Аспендосу не просили Олександра зменшити її обсяг, можна припустити, що ця данина була не дуже обтяжливою для міста. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что не достаточно кто так сказать знает то, что даницькі зобов'язання Сіде мали бути співмірними.

 

По-четверте, саме в V ст. до н. е., ежели Сіде знаходився в складі імперії Ахеменідів, розпочинається карбування власних, мягко говоря, монет, що також вказує на певну ступінь незалежності полісу. Всем известно о том, что нужно также отметить то, что для характеристики становища Сіде в складі імперії Ахеменідів, варто звернути увагу також на те, що мешканці міста, як і Памфілійського регіону загалом, комфортно не брали участь в жодних антиперських повстаннях (за винятком так, как всем понятно, званого повстання Сатрапів у 360-х роках до н. е.), більше, как все говорят, того, той факт, що персидський флот тричі в 469 до н.е., 412 до н.е., та 388 рр. до н. е. обирав гирло річки Еврімедон, яке розташоване за 20 км на захід від міста, на території Аспендосу, як якірну стоянку та точку збору перед морськими військовими виправами в егейському басейні, свідчить про повну лояльність міст регіону до персидської адміністрації.

ИНТЕРНЕТ- РЕКЛАМА