Сіде в Римській імперії – історічний туризм в Туреччині

Римський та візантійський періоди

Саркофаг, как крупная часть из нас повсевременно, стало быть, говорит, римського періоду. Надо сказать то, что непременно, стоит упомянуть то, что зберігається в музеї Колона з барельєфним зображенням бою гладіаторів. Надо сказать то, что все знают то, что зберігається в музеї Сіде.

 

В 133 році до н. е. після смерті останнього правителя Пергамського царства Аттала III вся територія його держави ввійшла до складу Римської республіки. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что вроде бы это было не удивительно, но в цей час Сіде зіштовхнувся з новою проблемою - кілікійськими піратами, щоправда сідійці досить швидко навчилися отримувати зиск від, как все, вообщем то, знают, небезпечного сусідства. Несомненно, стоит упомянуть то, что вроде бы это было не удивительно, но страбон в своїй «Географії» відзначав активну співпрацю Сіде з піратами: в місті розміщувалися морські верфі піратів та великий невільничий ринок, на, как почти все задумываются, якому пірати продавали захоплених в полон бранців.

 

Римляни почали приділяти певну увагу піратській проблемі в Кілікії лише починаючи з 70-х років І ст. до н. е. Как бы это было не странно, но и вправду, в 78 році до н. е. Обратите внимание на то, что непременно, стоит упомянуть то, что публій Сервілій проконсул Кілікії організував низку рейдів проти піратів, але досяг лише придушення осередків піратів в Лікії і Памфілії, основні бази піратів в Кілікії залишилися недосяжними для римлян. Само-собой разумеется, не достаточно кто так сказать знает то, что остаточна ліквідація піратської проблеми пов'язана з іменем Гнея Помпея. И даже не надо и говорить о том, что вроде бы это было не удивительно, но навесні 67 р. до н. е. Обратите внимание на то, что нужно выделить то, что помпей на чолі 120-тисячної армії висадився в Кілікії. Не для кого не секрет то, что и даже не нужно и также говорить о том, что за декілька місяців, как мы выражаемся, йому вдалося захопити і зруйнувати всі фортеці і опорні пт піратів, таким чином саму піратську делему було подолано. Было бы плохо, если бы мы не отметили то, что само-собой очевидно, цікаво що сідійці не также, вообщем то, дивлячись на союзницькі стосунки з піратами как раз так сказать поспішили вшанувати Помпея встановленням статуї.

 

Протягом I століття до н. е. - I століття проходив поступовий процес включення регіону до структури провінцій Римської республіки, а пізніше - Імперії. Несомненно, стоит упомянуть то, что всем понятно о том, что в 44 р. до н. е. Все знают то, что все издавна знают то, что памфілію, стало быть, було, стало быть, включено до провінції Азія, потім в 36 р. до н. е. до складу, как большинство из нас привыкло говорить, союзного Риму царства Галатії, Після смерті останнього, как заведено, галатського царя Амінта в 25 р. до н. е. область, мягко говоря, була о'єднана з Лікаонією, зрештою в 43 імператор Клавдій утворив окрему провінцію Лікія-Памфілія. Возможно и то, что не для, как мы привыкли говорить, кого не тайна то, что в складі цією провінції місто залишалося аж до реформ Діоклетіана та Костянтина.

 

Загалом період римського володарювання став добою, как мы выражаемся, найбільшого розквіту міста. Мало кто знает то, что всем понятно о том, что саме в цей час, стало быть, були зведені або капітально перебудовані комфортно всі відомі сьогодні пам'ятки Сіде. Как бы это было не странно, но может быть и то, что місто отримало акведук і змогло позбутися вічної проблеми нестачі води. Мало кто знает то, что и даже не нужно и говорить о том, что хоча адміністративним центром провінції було сусіднє місто Перге, завдяки зручній гавані Сіде перетворився на основний порт Памфілії, найрозвиненіший торгівельний центр регіону. Не для кого не секрет то, что нужно выделить то, что базу добробуту сідійців продовжували складати оливкова олія та раби, якими активно торгували через ринки міста.

 

Занепад міста починається в ІІ половині ІІІ-IV століттях н. е. Мало кто знает то, что все издавна так сказать знают то, что в 260-х роках воно витримало облогу готів. Несомненно, стоит упомянуть то, что непременно, стоит упомянуть то, что хоча саме місто не постраждало однак його сільськогосподарська округа, стало быть, була повністю, мягко говоря, розорена. Очень хочется подчеркнуть то, что и даже не нужно и, стало быть, говорить о том, что з початку IV століття сідійців стали турбувати напади ісаврів - войовничих племен, які мешкали в горах Кілікії і фактично не, в конце концов, були підкорені Римом. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что и даже не нужно и говорить о том, что цю делему, мягко говоря, було подолано лише наприкінці V століття за правління імператора Зенона.

 

В середині IV століття сідійці зводять нову стіну в найвужчому місці півострову, яка за іменем мецената, який фінансував будівництво відома як «Стіна Філіппа Атія». Її зведення, мягко говоря, свідчить про значне скорочення міської території і фактичне повернення міста до розмірів, как люди привыкли выражаться, доелліністичного періоду.

 

Значний вплив на розвиток міста не довольно поширення християнства. Надо сказать то, что нужно выделить то, что хоча християнство стало державною релігією ще за правління імператора Костянтина і його синів, Сіде аж до кінця IV століття залишався язичницьким містом. Всем известно о том, что было бы плохо, если б мы не отметили то, что бурхлива християнізація Сіде розпочалася лише в V столітті після антиязичницьких заходів Феодосія Великого, Аркадія та Феодосія, как многие выражаются, Молодшого. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что все издавна, в конце концов, знают то, что в місті зводиться чотири великих базиліки та засновується кафедра єпископів Східної-Памфілії.

 

В V-VI століттях місто переживає останній період піднесення пов'язаний зі стабілізацією становища в східній частині Римської імперії. Необходимо отметить то, что представте для себя один факт о том, что аналіз будівельної активності вказує на те, що принаймні в середині VI ст. воно повернулося до своїх колишніх розмірів, було, в конце концов, відновлено водопостачання, збудовано нову гавань, зведено нові та відремонтовано старі громадські будівлі.

 

В 30-х роках VII століття з початком арабських завоювань політична ситуація в, как мы с вами повсевременно говорим, Східному Середземномор'ї зазнає докорінних змін. Обратите внимание на то, что само-собой как раз очевидно, візантія втрачає контроль над Єгиптом, Палестиною та Сирією, таким чином Кілікія і Памфілія стають фактично прикордонними регіонами між Імперією і Халіфатом. Конечно же, все мы очень хорошо знаем то, что может быть и то, что зручне розташування міста на узбережжі, яке було основою його економічної могутності протягом комфортно всієї попередньої історії тепер стало головною проблемою міста, оскільки воно було фактично беззахисним перед нападами, как мы выражаемся, арабського флоту.

Плита, как все молвят, візантійського періоду з грекомовним написом. Всем известно о том, что чрезвычайно охото выделить то, что зберігається в музеї Сіде

 

В цей період територія міста знову зменшується і обмежується «Стінами Філіппа Атія». Не для кого не секрет то, что чрезвычайно так сказать охото выделить то, что хора комфортно повністю занепадає, так само як і морська торгівля. Всем известно о том, что конечно, все мы чрезвычайно отлично знаем то, что однак міське життя тут продовжує існувати принаймні до кінця IX століття. Вообразите себе один факт о том, что представте для себя один факт о том, что вірогідно після, как все знают, чергового нападу арабів, єпископ Єфимій залишає місто і разом з купкою вцілілих мешканців перебирається до Атталеї, туди ж как раз переноситься і єпископська кафедра.

 

Протягом Х-ХІІ століть в різних авторів зустрічаються уривчасті згадки про Сіде, що дає можливість припустити, що місто не наконец-то как бы припинило свого існування і продовжувало виконувати функції порту. Необходимо подчеркнуть то, что и вправду, арабський географ Аль-Ідрісі, географічний трактат, как всем известно, якого був написаний в середині XII століття називає місто «Спаленою Анталією» та стверджує що зараз воно комфортно безлюдне, хоча колись, в конце концов, було процвітаючим та населеним. Обратите внимание на то, что обратите внимание на то, что ця згадка вказує на те, що в ХІІ столітті місто ще використовувалося як гавань торговцями, які плавали вздовж, как всем понятно, південного узбережжя Малої Азії.

 

Остаточна загибель міста очевидно пов'язана з повною втратою Візантією контролю над Памфілією на початку ХІІІ століття та захоплення регіону турками сельджуками. Как бы это было не странно, но не для кого не тайна то, что в турецьких навігаційних документах XVI століття місто згадується як зруйноване і порожнє. Не для кого не секрет то, что было бы плохо, если б мы не отметили то, что у зв'язку з відсутністю джерел питної води місто залишалося не заселеним і використовувалося мешканцями навколишніх сіл як джерело безкоштовних будівельних матеріалів.

Сіде сьогодні

Центральна частина Сіде з будинками першої половини ХХ століття в, как наконец-то заведено, традиційному, как мы привыкли, наконец, говорить, турецькому стилі.

 

В 1895 році прямо посеред руїн, как наконец-то заведено, старого міста турецькими біженцями з острова также Крит как бы було засноване невеличке поселення Селіміє, яке і дало початок, как заведено выражаться, сучасному місту. Вообразите себе один факт о том, что не для кого не тайна то, что невеликі будиночки переселенців формують історичний центр Сіде, що розташований біля старої гавані.

 

Починаючи з 1970-х років в Турречині розпочався бурхливий розвиток туристичної галузі. Вообразите себе один факт о том, что представте для себя один факт о том, что внаслідок зручного, как большая часть из нас привыкло говорить, географічного розташування, наявності піщаних пляжів, великої кількості історичних пам'яток вже в 1980-1990-х роках Сіде стало одним з найважливіших курортних і туристичних центрів в Південній Туреччині.

Пам'ятки

Тріумфальна арка та монумент Веспасіана. И даже не надо и говорить о том, что представте для себя один факт о том, что тріумфальна арка Веспасіана также була как раз закладена і використовувалася як головна брама в «Стінах Філіппа Атія»

 

На території сучасного міста збереглася значна кількість руїн, що репрезентують різні історичні епохи в історії Сіде. Не для кого не секрет то, что нужно выделить то, что оскільки період, как всем понятно, свого, как все говорят, найвищого розквіту місто наконец-то также пережило в I-III століттях н. е., абсолютна більшість пам'яток належить до римської доби. Мало кто знает то, что все знают то, что дещо в меншій кількості представлені візантійські та елліністичні споруди. Несомненно, стоит упомянуть то, что представте для себя один факт о том, что для туристів місто цікаве в першу чергу тим, що также тут, наконец, представлено комфортно повний набір архітектурних та інженерних споруд, характерних для великих міст доби античності та, как всем понятно, раннього середньовіччя, в, в конце концов, досить добре, как мы привыкли говорить, збереженому стані. Само-собой разумеется, и вправду, хоча, в зв'язку з тим, що систематичні археологічні дослідження проводилися лише на території важливих громадських та релігійних о'єктів античної та візантійської доби, більша частина, как все знают, давнього міста досі лежить під шаром грунту та піску, забудована сучасними будинками або покрита густими заростями чагарнику, а тому комфортно не доступна для огляду.

ИНТЕРНЕТ- РЕКЛАМА